Четвер, 24 серпня 2017 21:36

ПУДКАРПАТСЬКІ СМІХОВИНКЫ (на русинській мові)

ПУДКАРПАТСЬКІ СМІХОВИНКЫ (на русинській мові)
Єдна из май характерных рис русинського менталитета є сохташ удносити ся до тягот житя из незмінным легкым юмором, не злым, злегка самокритичным, но тонкым, острым и далеко не простым. Пудкарпатськый фіґлярь говорить лаконічно, точно, лишавучи слухачам многоє догадовати ся самым, та сим и досігать ся комічный ефект.

Нигда не хоче фіґльôв никого вкусити, уколоти. То лиш совітські літературознавці проповідовали, ож злобна сатира годна якогось грішника улічити и на путь истинный настановити. Печатаніюмор и сатира мали безпощадно печи, кусати, грызти; удсі назывкы «Перець», «Крокодил», усякі «Жаливы», «Їжакы» и проч. Беру ся твердити, ож ни єден злодій вадь битанґа уд сього публічного сміхованя и не думав справляти ся тай не творився на тоты літературні ескапады аж никулько. В уснӱй народнӱй традиції, у фольклорі, сиї дидактичної націлености не видиме.

Не є у пудкарпатському юморі и приниженя, напримір по націоналности, як ото сохтують восточні славяни. Ушиткі сьме чули примітивні розказы, які ся починали так: «Стрітилися американець, француз и русскый», де послідньый усе вшиткых обхитрить. У русскых казках третьый брат-дурень перевершить двох старшых розумных братӱв.

Картинки по запросу михайло чухран

Русинська фіґля близька и до жидуського анекдота, и до французького комічного фабльо, польської шпічкы, и англо-америцького гега. Ото и не чудно, бо из вшиткыми європськыми народами наші русины добре розуміли ся, живучи из нима вєдно столітями. Як наша кухня взяла собі май ліпші стравы уд сусідньых народӱв, так и наша бесіда убрала в себе такі сміховинкы, у якых русин упознавав сам себе, свою сімю, свої звычкы – возможно, и не все файні, но уд якых ся не удказовав.

Мавучи добру памнять и бываючи межи людьми, мож легко назбирати тоті фіглі, образно кажучи, міхами. У нас цінить ся не лиш сам текст сміховинкы, а й уміня його розказати. Дар слова у истинного Фігляра є доста рідкісным и дає ся далеко не каждому. Професійні фолклористы, котрі зараз на ниві народної творчости пасуть ся, ги козы, зїдавучи вшитко зашором, не годні похвалити ся зборниками сміховинок. Но зборникы співанок и казок печатавуть часто. Шкода єдно, што из истинным фолклором не мавуть они нич общого, бо твердо собі поклали задачу украйинізовати всьо до шпента, до буквы. Мінять ся вымова, слова и цілі шорикы, гублять ся гет тоті безцінні нюансы, котрыма ся удрізнять наша крайина уд другої, її унікална идентичность розчинять ся у многомілійоннӱй восточноєвропськӱй масі. Обсталося надіти шаровары тай соломняні брылі.

Айбо пудкарпатськый русин, посмівковучи ся, робить своє діло, не дає ся на стандартизацію културного кода и, много не говорячи, сокотить свôю безсмертну и неповторну душу у час сліпої світової глобалізації.

Михаил Чухран

Отцюзнина, №1

 

Оцініть матеріал!
(3 голосів)


Переглядів: 552

Авторизуйтесь, щоб мати можливість залишати коментарі

Нагадуємо Вам, що редакція видання не несе відповідальності за зміст матеріалів, які розміщені користувачами сайту.
Реклама