Субота, 20 серпня 2016 15:13

Історія села: Першими жителями села Синяк, що знаходиться на Мукачівщині, були переселенці з Чехії.

Історія села: Першими жителями села Синяк, що знаходиться на Мукачівщині, були переселенці з Чехії.
Першими жителями села Синяк, що знаходиться на Мукачівщині, були переселенці з Чехії. Про заселення Синяка йдеться у матеріалі відомого народознавця, археолога, історика Тиводара Легоцького "Німецькі поселення у Березькому комітаті".

Дослідник протягом тривалого часу досліджував час заснування німецьких поселень на Закарпатті і присвятив цій темі кілька праць. У час опрацювання матеріалу Легоцький працював головним прокурором у Шенборнів, мав доступ до архівів і добре знав мови. Завдяки архівам він встановив, коли були заселені села Березкього комітату (сучасний Воловецький, Свалявський, Іршавський, Мукачівський, Берегівський райони), а також звідки приходили переселенці і які в них були прізвища.




Допис Легоцького, який стосується Синяка, надав історик і краєзнавець Йосип Кобаль. Публікуємо без змін.


Із перерахованих вище німецьких поселень на території домінії (Мукачівської - Й.Кобаль) є ще й інші заселені німецькі села, які граф -власник (Шенборн - Й. К.) заснував переважно з розрахунку, щоб мати у величезних хащах постійних лісорубів, робітників і транспортувальників. Так, у 1837 році виникло серед гір, що відкриваються на північ з долини Латориці, на розташованому й захованому в густому лісі підвищенні під назвою Синяк (по-угорськи Кийкбирц), поблизу сірчаних джерел і курорту, за часів графа Філіпа Франца Шенборна, назване поселення Синяк.


sinyak.jpg


Поселенці прийшли до нього із Чехії, Нижнього і Верхнього Часлау (по-чеськи Часлав - Й. К.). У 1843 році колонія зросла уже до 22 родин, які займаються виключно вирубкою і сплавом лісу; як чоловіки, так і жінки, котрі люблять ходити у дерев’яних пантофлях і під час цієї важкої роботи з однаковою вправністю орудують сокирою і пилою.


sinyak2.jpg


Прізвища родин, які живуть у 24 будинках і кількість людей яких перевищує 130 осіб, наступні: Звірузак, Ярош, Веігерт, Краус, Праєр, Шпанбауер, Ленард, Кіршбауер, Крандл, Шпітценбергер, Пенценштадлер, Піхлер, Шнелер, Вебер і Юнгбауер. Серед них, щоб їм легше жилося, розділено 130 гольдів (1 гольд - 0,57 га - Й. К.) землі, у яку вони засівають небагато жита, але більше всього (саджають) картоплі. Їхня мова особливого звучання, німецька, і їхні звичаї теж давні. Вони, між іншим, уже мають дерев’яну церкву і школу.


sinyak3.jpg


Довідково з порталу обласної бібліотеки


Видатний закарпатський народознавець Легоцький Тиводар Яношович народився в с. Фужині, недалеко від сучасного м. Рієка (Югославія) в сім"ї словака-переселенця. Гімназію закінчив у м. Руженберок (Словаччина), а з 1847 року навчається на юридичному факультеті Кошицької академії, який закінчує в 1851 році. В період угорської революції – офіцер національної гвардії. З 1855 року аж до смерті постійно живе в Мукачеві, працює в судових органах, адвокатурі, а з 1865 року – головним прокурором в домінії Шенборнів.


Після себе залишив велику наукову спадщину: монографії, статті, багаті колекції з археології, етнографії, нумізматики тощо.Тиводар Легоцький як дослідник займався вивченням минулого Березького комітату. В 1907 році було створене “Музейне товариство ім. Тиводара Легоцького”, якому він передав свою багату археологічну колекцію.
Помер Тиводар Легоцький 25 листопада 1915 році в Мукачеві, де і похований.


У 1994 році на будинку, де жив Тиводар Легоцький, було відкрито меморіальну дошку, яку, на замовлення Шандора Пака (батька відомого підприємця та мецената Імре Пака), виготовив український скульптор-монументаліст угорського походження Матл Петро Євгенович.


У 1995 році в м. Берегово встановлена меморіальна дошка в пам'ять про Тиводара Легоцького. Ім'ям вченого названа вулиця в Ужгороді.


Найважливіші публікації Тиводара Легоцького (всі угорською мовою): “Опис Березької області”, “Опис Березького комітату” в 3-х томах,“До археології нашої батьківщини, особливо Березької області та її околиць” в 2-х томах, “Березька область і Мукачівський замок у 1848-1849 рр.”, “Короткий нарис Мукачівського замку”, “Історія греко-католицької церкви Березької області до кінця ХІХ ст.”.


Джерело Pro Zak

Оцініть матеріал!
(0 голосів)


Переглядів: 588

Авторизуйтесь, щоб мати можливість залишати коментарі

Нагадуємо Вам, що редакція видання не несе відповідальності за зміст матеріалів, які розміщені користувачами сайту.
Реклама