Середа, 20 травня 2020 21:29

Історія. Тиводар Легоцький про Мукачево - 02

Історія. Тиводар Легоцький про Мукачево - 02
Історична довідка: Першу письмову згадку про Мукачево зустрічаємо у літопису «Gestra Hungarum” («Діяння угорців»), написаному безіменним нотарем угорського короля Бели III (1145-1196) в кінці XII столітті. В ній розповідається про перехід угорських кочових племен у 896-903 рр. через Карпати та згадується населений пункт Мукачево (Мункач).

Найдавніший документ, що належав до створення органів управління міста Мукачева, це грамота «Про права та обов’язки мукачівців та право міста на власну печатку» - королеви Угорщини й Польщі Єлизавети (про це окрема публікація) від 22 травня 1376 року, згідно з якою Мукачеву (villa Munkacs) дозволяється скріпляти печаткою юридичні документи купівлі-продажу, головним чином виноградників. 14 квітня 1445 року регент Угорщини (тимчасовий правитель країни), власник Мукачівського замку Янош Гуняді надав місту Мукачеву право, згідно з яким місто отримало формальну незалежність. Адже було узаконено право на вибори до органів місцевого самоврядування. До речі, після отримання такого статусу, мешканці міста звільнялись від обов’язків доставляти із Берегова в Мукачівський замок 12 бочок вина (близько 2500 літрів); одночасно вони мали право вільно продавати вино власного виробництва, якщо в цей час воно не продавалося із підвалів Мукачівського замку.

«Тиводар Легоцький «Історичні колоски». Ужгород. «Карпати» 1997 р. стор. 40-44.

(Переклав з угорською Йосип Кобаль)

«… Мукачівський замок, який виник у XIII ст., звитяжно переборовши нещастя й лихоліття, донині стоїть неушкоджений і гордий. Завдяки багатій історії, він заслуговує уваги й вартий того, щоб його оглянути. Від створених за угорським методом зовнішніх укріплень XVI ст. зберігся лише кільцевий рів. Цей штучний водний рів мав ширину 12 м і глибину 5 м. На березі з боку замку його оточували п'ятнадцять веж-бастіонів, побудованих одна від одної на однаковій віддалі. Між ними тягнувся утворений із високих гострих, вбитих у землю колод частокіл (паланка). Вхід в укріплення знаходився зі сходу між двома вежами. Це був дерев’яний міст через зовнішню багнисту територію.

На початку визвольної війни Ференца Ракоці II ці зовнішні укріплення ще існували й там, в баракоподібних будівлях, проживав гарнізон замку. Північно-західну частину укріплень називали гусарським замком: там знаходилися казарми і стайні. Усього в межах цієї зовнішньої оборонної лінії було близько восьмидесяти восьми житлових будинків. У 1706 р., під час військового походу Ракоці, за фортифікаційним планом прихильників маршала Фаубана його колишній ад’ютант, начальник штабу інженерної бригади Демойсо побудував на цій зовнішній території кутові бастіони, які й сьогодні можна побачити навколо замку. Вони добре збереглися у 1849 р. угорські гвардійці відремонтували їх. А з казарм, розташованих на внутрішньому боці кільцевих ровів, утворилося село Паланок, першими постійними мешканцями якого стали колишні вартові замку. На західній стороні замкової території, де знаходився оточений ровами й частоколом звіринець, утворилося поселення осілих відставних німецьких і хорватських солдатів замку під назвою Кроатетендорф, нині Паланок.

Про облогу 1686 року свідчать вали для захисту пушок, які збереглися на південь від замку, звідки цісарська артилерія обстрілювала його. Але немає й сліду від будівлі монетного двору, які під час визвольної війни Ференца Ракоці II стояла на лівому березі Латориці, на північ від замку, бо кілька десятиріч її знесла повінь…

На жаль, у Мукачеві не збереглося пам’яток цікавого історичного минулого міста. Побудовану ще у XIII ст. церкву в 1904 р. було розібрано і на її місці зведено сучасний красивий собор. Від старої церкви залишилася лише апсида, яка у XVI ст., за часів правління короля Мікши, була зруйнована пожежею під час облоги замку. Її відремонтували, але при цьому вона повністю втратила свій первісний вигляд…

На місці багатоповерхового графського палацу на Головній вулиці колись протягом століть стояв будинок, де проживали володарі замку. Він був збудований з каменю, і жителі міста називали його білим будинком. Під такою назвою цей будинок фігурує і в давніх грамотах та переписах. Це була проста одноповерхова споруда з вікнами в кам’яних рамах. Кілька з них з боку двору і саду в кінці минулого століття ще залишалися на старому місці, та заради симетрії їх замурували. У 1740 р. попередники теперішнього графа власника побудували тут новий багатоповерховий просторий палац, тож від старого будинку збереглися лише підвали з північного боку та альковні склепіння.

27 січня 1703 р. на площі перед білим будинком — теперішнім палацом – відбувся бій між Ференцем Ракоці ІІ та стражею замку і озброєним до зубів загоном Монтекуккеллі, під час якого витязь куруців Янош Майош вбив капітана графського гусарського полку Звіріні. Згодом на згадку про це тут була встановлена кам’яна статуя святого Іоанна, яка стояла на каплицеподібному постаменті до середини минулого століття. Опісля статую звідси прибрали, і шляхом купівлі вона потрапила у власність автора цих рядків, який встановив її в ніші стіни свого будинку…

На изображении может находиться: небо и на улице

Цікавим є також у місті старовинний так званий соляний будинок, на поверсі якого народився наш відомий художник Міхай Мункачі. На його честь 3 березня 1882 року на стіні будинку встановлено мармурову табличку з написом: «У цьому будинку 20 лютого 1844 р. народився Міхай Мункачі. Після довгого шляху тут спочивав здобувач батьківщини Арпад. Звідси він окинув поглядом орлиних очей батьківщину свого предка.Тут народився Міхай Мункачі, звідси він рушив у світ. І його полум’яний пензель підкорив нову ідеальну батьківщину», - Кароль Сас.

На изображении может находиться: один или несколько человек

 

У 1896 р. з нагоди відзначення тисячолітнього ювілею, напроти цього будинку на респектабельній ратушній площі у присутності міністра Шандора Ерделі та чисельних знатних гостей було визначено місце, де буде встановлено скульптуру здобувача батьківщини князя Арпада верхом на коні…». Макет цієї мукачівської статуї зберігається в Будапешті – в Угорському сільськогосподарському музеї (на знімку).

Валерій Разгулов

Оцініть матеріал!
(0 голосів)


Переглядів: 98

Авторизуйтесь, щоб мати можливість залишати коментарі

Нагадуємо Вам, що редакція видання не несе відповідальності за зміст матеріалів, які розміщені користувачами сайту.
Реклама