Неділя, 18 вересня 2016 13:45

Сергій Гайдай: «Я - это район! Мукачевский район - это я!!». Частина 2 Головна новина

Сергій Гайдай: «Я - это район! Мукачевский район - это я!!». Частина 2
Давайте трохи пофантазуймо. Геннадій Москаль отримав посаду і приїхав працювати головою облдержадміністрації на Закарпаття. Правда, виникла проблема – підходящого автомобіля для нового «губернатора» не виявилось в гаражі облдержадміністрації. Геннадій Геннадійович не дуже журився. Попросив дозволу у Президента використовувати приватний автомобіль для службових цілей.

Президент погодився. Все йшло нормально, але наступив той день, коли  Президент звільнив з посади Геннадія Москаля і призначив молодого амбітного Сергія Гайдая, який добре «зарекомендував» себе на посаді голови Мукачівської райдержадміністрації. Призначення відбулося. Геннадій Геннадійович передав свої справи Сергію Володимировичу і поїхав додому.  Власний автомобіль вирішив забрати з гаража пізніше. 

Після обіду, наступного дня,  Москаль під’їхав до гаража, пробує відкрити ворота , але  «не тут то було».  Виявилось, що новоспечений «губернатор» вже встиг провести інвентаризацію майна і оприбуткувати в користь облдержадміністрації власний автомобіль пана Геннадія, як не обліковане майно. 

Скажете, що в автора статті щось не в порядку з головою, якщо таку маячню пише. Не спишіть з висновками. Зовсім недавно, не нафантазована, а конкретна реальна історія трапилася в Мукачівській райдержадміністрації.  Змінилася тільки одна дійова особа: постраждалою виявилася колишня працівниця райдержадміністрації, а  предметом крадіжки в користь держави – не автомобіль, а офісні меблі. Не змінився тільки  «головний герой» нашої історії – голова Мукачівської райдержадміністрації Сергій Гайдай.

Що ж, почнемо нашу реальну і не зовсім красиву історію.

05 вересня 2013 року розпорядженням голови Мукачівської райдержадміністрації Неоніла Полончак була призначена на посаду начальника новоствореного відділу торгівлі і розвитку соціальної сфери управління економічного розвитку і торгівлі Мукачівської райдержадміністрації. Для новоствореного відділу було виділено окреме приміщення, яке потребувало ремонту та заміну старих і поламаних меблів. Типова ситуація для державних установ.

На жаль, коштів для створення належних умов праці для відділу в держадміністрації не було.  З дозволу  тодішнього голови райдержадміністрації Едуарда Дуди Неоніла Полончак зробила ремонт кабінету та закупила за власні кошти офісні меблі на суму 15280 грн.

Примітка. Неоніла Полончак за власні кошти відремонтувала і всі інші кабінети управління економіки і торгівлі Мукачівської райдержадміністрації.

Претензій та зауважень до керівника відділу за три роки роботи не було. Навпаки були тільки подяки. Наприклад, 18 вересня 2015 року начальник управління економічного розвитку і торгівлі Мукачівської райдержадміністрації Ігор Яворський звернувся з Поданням до голови райдержадміністрації про присвоєння Неоніл Михайлівні Полончак чергового одинадцятого рангу державного службовця. Ось як характеризує у Поданні начальник свою підлеглу: «За час роботи на посаді начальника відділу…. Полончак Неоніла Михайлівна проявила себе компетентним, високопрофесійним фахівцем. У Полончак Н. М. висока працездатність. Вміє акумулювати необхідну інформацію та виділяти найголовніше, працювати з нормативно-правовими актами… Принципова та послідовна у роботі. За своїми професійними якостями відповідає займаній посаді.»

Але, з незрозумілих причин, 18 січня 2016 року Неоніла Михайлівна звільнилась з займаної посади за згодою сторін. В той же день Полончак передала всі наявні в неї документи згідно номенклатури справ, отримала повний розрахунок. Залишилось «за малим» - звільнити кабінет: вивезти особисті речі, в тому числі, і власні офісні меблі та передати залишки документів. Екс-начальник відділу вирішила зробити це наступного дня.

Коли пані Полончак прийшла на свою колишню роботу, то виявила, що кабінет опечатаний, а замки змінені. Забрати свої особисті речі з райдержадміністрації Неоніла не може до сьогоднішнього дня. Чому? Це, мабуть, знає хіба що голова райдержадміністрації Сергій Гайдай, в якого,  з незрозумілих причин появилась якась особлива хвороблива «любов» до своєї колишньої підлеглої. Чого варті його слова написані у фейсбуці при дискусії зі мною: «Полончак..... це та жіночка, яка нічого не робила в РДА, але вкрала документи, та зіпсувала інформацію в комп'ютерах колег..... по цій справі буде кримінальне впровадження..... Сикора її захищає в суді .....)))) захисник брехачів та злодіїв......». Не буду писати про епістолярну творчість голови райдержадміністрації. Його слова варті аналізу психіатра. Скажу інше.  «Державний  муж», який фактично зробив крадіжку, записавши на рахунок райдержадміністрації чужі  особисті речі (офісні меблі) вартістю більше 12 тисяч гривень,  обвинувачує публічно і безпідставно в брехні і злодійстві свою колишню підлеглу. 

Невже людина з такими низькими моральними устоями може керувати цілим районом?

Неоніла Михайлівна офіційно звернулась з письмовим проханням до Сергія Володимировича, в якому просить повернути особисті речі, які замкнені в її колишньому кабінеті. Відповідь, яку вона отримала вартує того, щоб її процитувати і прокоментувати:

«Розпорядженням голови районної державної адміністрації від 18.01.2016 року №1-К «Про звільнення Полончак Н.М. Вас було звільнено із вказаної посади, за угодою сторін….

На наступний день, 19 січня 2016 року, начальником управління економічного розвитку і торгівлі районної державної адміністрації було повідомлено голову районної державної адміністрації про те, що Полончак Н.М. не повернула ключ від кабінету №306, в якому вона працювала. На телефонні дзвінки не відповідала. Цього ж дня, за дорученням голови районної державної адміністрації, було викликано спеціаліста, який своїми спецзасобами відкрив замок дверей до кабінету №306…»

Цікава склалася ситуація: кабінет  ще не звільнений, а колишні колеги, з якими ще недавно Неоніла Михайлівна пила разом каву, копошаться без неї  в її особистих речах.

Але продовжимо цитувати відповідь Сергія Гайдая: «… В результаті, в кабінеті №306 було виявлено відсутність всіх документів, які передбачені номенклатурою справ та які були попередньо сформовані по кожній торговій точці Мукачівського району, а це приблизно біля 700 справ із відповідними пакетами документів…»

Маячня писанини Гайдая видна, навіть,  «неозброєним оком». 700 справ – це мінімум 700 папок середньою товщиною, наприклад, 1,5 см. Як таку кількість документів можна непоміченими винести з кабінету державної установи і так щоб цього не помітив жодний співробітник райдержадміністрації і охорона?

Ще одне: для чого пані Полончак документи, які їй, навряд, чи потрібно в наступному етапі своєї робочої біографії? Чи не краще було спочатку вивезти власні офісні меблі?

Гайдай не був би Гайдаєм, якби не продовжував наступати проти жінки: «Відсутність вказаних документів перешкоджає повноцінній  роботі управлінню економіки і торгівлі районної державної адміністрації, у зв’язку  з цим по вказаному факту районною державною адміністрацією було направлено відповідного листа до Мукачівського відділу Головного управління Національної поліції України в Закарпатській області…». Але й цього голові райдержадміністрації виявилось замало. Він вирішив узаконити крадіжку чужого  приватного майна і створює комісію, яка   «виявляє» в кабінеті «не обліковані меблі», які до цього часу, за три роки, не виявила жодна інвентаризаційна комісія. Тут ми маємо справу з вершиною цинізму і маразму, як членів комісії так і Сергія Гайдая. Чому? А все дуже просто.

Комісія райдержадміністрації з інвентаризації  користується наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 року №879 «Про затвердження Положення про інвентаризацію активів  та зобов’язань». Але в цьому нормативному акті вказано, що у випадку виявлення не облікованих товарно-матеріальних цінностей необхідно вияснити їх походження, кому належать і чому знаходяться в приміщенні установи, підприємства, організації. Потім запропонувати власнику майна укласти правовий договір, на підставі якого це майно буде знаходитись в цій установі чи навпаки – запропонувати винести майно за межі цієї організації. У всіх випадках комісії необхідно було встановити, хто є власником виявленого майна, яке не обліковане у їхній організації. Члени інвентаризаційної комісії добре знали хто є власником офісних меблів і тим не менше здійснили протиправні дії, а Сергій Гайдай «узаконив» цей «безпредєл», підписавши відповідне розпорядження.

Спроба Неоніли Полончак мирним шляхом уладнати конфлікт не увінчалась успіхом. Прийшлось звернутися до суду.

Мукачівський міськрайонний вирішив частково задовольнити позов Полончак Неоніли Михайлівної. «Витрибувати майно, а саме комплект офісних меблів…., який належить Полончак Неоніли Михайлівної на праві особистої власності із чужого незаконного володіння, тобто Мукачівської районної державної адміністрації…».

Здавалось, що проблема вичерпана і пані Полончак може спокійно забрати свої особисті речі з колишнього кабінету. Але…

Але, Сергій Гайдай з маніякіальною впертістю продовжує жорстку війну із жінкою: не залишає спроби заволодіти чужим майном і подає апеляційну скаргу на рішення Мукачівського міськрайонного суду.

Думаю, що Закарпатський апеляційний суд прийме правильне і законне рішення.

 

На закінчення дещо з епістолярної «творчості» Сергія Гайдая, яку він продемонстрував в дискусії зі мною у фейсбусі. Читачу, зверни увагу, що у мої словах немає жодної згадки про Неонілу Полончак.

Степан Сікора:

Хлопці, деякі пояснення відносно Верхньої Визниці. Там заасфальтована тільки одна центральна вулиця села. Заслуги Сергія Гайдая немає ніякої. Так сталося, що один високий київський чиновник, який родом, з Визниці, вирішив допомогти свій малій батьківщині і "вибив" 1,2 млн. грн. для рідного села, які у вигляді субвенції були направлені на асфальтування якраз В. Визниці. Невже Сергію Володимировичу не ганьба чужі заслуги приписувати собі? Та про це і про інше в наступній статті про голову Мукачівської РДА Сергія Гайдая.

Реакція Сергія Гайдая була миттєвою і дуже знервованою:

Степан Сикора не ганьбіться!!..... високий київський чиновник, який родом з Визниці )))))...... може запросите того чиновника?)))...... і в грошах на садочки, дорогу Зняцево-Червеньово, Обава-Чабин, дах ЗОШ Городни, дорога Кольчино-Пузняківці, дорога на Ділок, Станово, пожежна машина, машина для СОБЕЗу, санітарний автомобіль........ це той самий, високий київський чиновник родом із .......)))

Призвища чиновників в студію...... бо брехати Сикора вміє, це в районі добре знають .....))

Не забудьте прийти на колегію, щоб в очі головам сільських рад подивитись )).....

або зустрінемось в суді по Полончак..... це та жіночка, яка нічого не робила в РДА, але вкрала документи, та зіпсувала інформацію в комп'ютерах колег..... по цій справі буде кримінальне впровадження..... Сикора її захищає в суді .....)))) захисник брехачів та злодіїв......

На хамство людей я звик відповідати конкретикою. Що я і зробив даною публікацією. Про «заасфальтовані» дороги Мукачівського району напишу в наступній статті.

Ще одне. Після довгої словесної  «теради» в Сергія Гайдая видно не витримали нерви і він заблокував свою сторінку фейсбуку. Достойний вчинок «мужньої» людини, яка «мужньо» воює з жінками.

 

Посткриптуп 1. Хочу сказати, що приведене мною в статті є чистою правдою і доведено судом першої інстанції. В даному суді я приймав участь як захисник Неоніли Полончак.

 

Посткриптум 2.  На любительких світлинах «це та жіночка» Неоніла Михайлівна Полончак у кабінеті, який відремонтований і замебльований за власні кошти.

Красива жінка вартує і достойного кабінету. Чи не так!?

 

 

 

 

Степан Сікора

Оцініть матеріал!
(8 голосів)


Переглядів: 1913

Авторизуйтесь, щоб мати можливість залишати коментарі

Нагадуємо Вам, що редакція видання не несе відповідальності за зміст матеріалів, які розміщені користувачами сайту.
Реклама